«Мала Польща» в Індії. У Валіваде будують музей польських біженців

Під час Другої світової війни невелике містечко Валіваде на південному заході Індії прийняло майже 5 тисяч польських біженців, які пережили радянське заслання. Сьогодні на території колишнього поселення будують музей, покликаний увічнити цей епізод польсько-індійської історії.

1. Шлях із Сибіру до Індії

Влітку 1941 р. у Лондоні було підписано угоду Сікорського–Майського, за якою в СРСР мала постати польська армія під командуванням генерала Владислава Андерса. Додатковий протокол до угоди гарантував амністію полякам, ув'язненим і депортованим углиб радянської Росії. Навесні та влітку 1942 р. з території СРСР евакуювали тисячі солдатів і цивільних – серед них багато осиротілих дітей, які після років заслання й голоду втратили батьків. Частина цієї хвилі біженців опинилася далеко від Європи – в Індії, яка тоді перебувала під британською адміністрацією.

2. «Мала Польща» під Колхапуром

Найбільше скупчення польських біженців в Індії виникло у Валіваде, поблизу міста Колхапур, у сучасному штаті Махараштра. Поселення, де прихисток знайшли близько 5 тисяч осіб, з часом почали називати «Малою Польщею». Воно складалося з п'яти районів, у кожному стояло близько 30 будівель. Мешканці збудували там костел святого Андрія Боболі, школи, лікарню, спортивний майданчик, театр, кінотеатр і навіть басейни – громада функціонувала майже як самостійне містечко, хоч і перебувала за тисячі кілометрів від батьківщини.

Прийняття польських біженців у Валіваде стало можливим завдяки згоді місцевого володаря – тодішнього магараджі Колхапуру, який виділив землю під поселення. Останні поляки покинули Валіваде 1948 р., після завершення війни і на тлі мінливої політичної ситуації в регіоні – Індія тоді наближалася до незалежності.

3. Музей на місці колишнього поселення

На території колишнього табору родина нинішнього магараджі Колхапуру нині будує заклад, присвячений цій історії, – у пресі його описують як «музей Малої Польщі» або Valivade Museum of Humanity and Peace. Ідея виникла 2016 р., коли нинішній магараджа познайомився з Адамом Бураковським, тодішнім послом Польщі в Індії. У вересні 2019 р. відбулася церемонія закладення наріжного каменя, а символічний меморіальний стовп (Memorial Pillar) тоді відкрив віцеміністр закордонних справ Марцін Пшидач. Пандемія коронавірусу, а згодом місцеві повені, однак уповільнили реалізацію проєкту.

В одній із зал музею мають відтворити житловий модуль польської родини на основі архівних фотографій. Заклад також матиме кілька виставкових галерей – одну, присвячену історії Другої світової війни, іншу – повсякденному життю поляків у поселенні. Серед експонатів мають бути, зокрема, традиційний костюм ансамблю пісні й танцю «Mazowsze», гарцерські однострої, а також фотографії та реліквії колишніх мешканців Валіваде. На будівництво польський уряд виділив півмільйона євро, а влада штату Махараштра заявила про додаткові кошти на оснащення закладу.

Наприкінці липня – на початку серпня 2026 р. Колхапур відвідала польська парламентська делегація на чолі з докторкою Малгожатою Боніковською, історикинею і радницею польського Сейму. Делегація поклала квіти до меморіального стовпа та на польському цвинтарі у Валіваде, а в Університеті Шиваджі говорили про наукову співпрацю та студентський обмін між Польщею та Індією. Місцева влада та волонтери тим часом мають виявляти й зберігати вцілілі рештки колишніх бараків поселення.

20 серпня 2026 р. під час зустрічі, присвяченої польсько-індійським відносинам у Нью-Делі, посол Польщі в Індії Пйотр Антоні Світалський заявив, що музей у Колхапурі вже наближається до завершення і незабаром стане місцем, де нащадки польських біженців зможуть дізнаватися про історію своїх родин. Відкриття заплановане на осінь, хоча, як застерігають ініціатори, термін може ще змінитися.

4. Чому ця історія повертається сьогодні

Доля польських біженців в Індії – маловідомий, але промовистий розділ історії ХХ століття – приклад того, як далекі й культурно відмінні місця ставали безпечним прихистком для людей, змушених тікати з власної країни. Сьогодні ролі часом міняються: саме Польща для багатьох іноземців, зокрема біженців з України та Білорусі, є країною, де вони шукають прихисток, роботу і стабільність. Музей, що постає у Валіваде, нагадує, що досвід переселення й гостинності не чужий і польській історії, і має зберегти пам'ять про цей епізод для наступних поколінь обох сторін.